--"Ви можете собі уявити, скільки то часу

на дурно марнується, при грі в карти?
-Так! Особливо при тасованні і роздаванні!"
(з підслуханого на трамвайній зупинці в Ринку).

 1. Вступ до світу ГРИ.

Був вресень 1968 року. Тільки що соціалістичний Табір відсвяткував свою чергову перемогу в Празі. Цю визначну подію я пережив в умовах підвищенної бойової готовності, в складі роти "зборів"випускників факультету автоматики ЛПІ, полку радіо-локаційного забезпечення ПВО Львівського Військового Округу.

Блискуча операція по захисту завоювань соціалізму війсками Варшавської Угоди, на щастя, виявилась недовготривалою, і нас відпустили на цивільне життя.

Два місяці, проведені на пагорбах Львівської Цитаделі, без права виходу на "звільнення" в місто, загартували нас як в військовому (спростували останні ілюзії про РА), так і в цивільному стані. Існування в умовах обмеження особистої свободи, мало свої позитивні наслідки для самовдосконалення (згадаємо, скільком видатним особистостям, від графа Монтекрісто до Леніна-Сталіна, це пішло на користь). Маючи до вибору військову справу і преферанс, ми віддали перевагу останньому. Сьгодні такий обмежений вибір може комусь здатися дивним, і навіть штучним, та я дозволю собі нагадати, що кожний випусник ЛПІ тих часів, одержував два дипломи про вищу освіту: в обраній професії, та преферансі. Рівноважних дипломи.

"Аспірантура", яку ми зарахували на Цитаделі, примусила мене подолати натуральний антагонізм до гуманітарного університетського студенства, серед якого, якщо вірити чуткам, з"явилась нова пошесть - Бридж. Завезена вона, ніби то з метрополіїї, одним з львівських випускників фізфаку МДУ. Відрізняється від "реміка", знаного на наших теренах, вищою інтелигентністю(звісно ж - москаль), а пори це відома, мало не з міжвоєнних часів, навіть на Галичині (донесення з конспіративних "четвергів"на "бриджа" покоління наших батьків).

Згідно зі всіма вимогами конспіраії, через третіх осіб, дістаю дозвіл бути присутнім на тренуванні репрезентації Львова. Два рази натиснувши на дзвоник приватної квартири по вул.Чернишевського(М.Крушельницької) 19 (прохідние подвір"я з вул. Жовтнева 56, через яке я й прийшов), готуюсь до вступу до грона обраних. Двері відчиняються, на порозі маленька літня жінка в окулярах з товстезними скельцями. Притискаючи палець до уст, скоромовкою говорить: "Nie gadac! Dzwiami nie trzaskac! Na szmaty nie stawac! Prosze do pokoju!" Пройшовши через передпокій (спільний з сусідами по "комуналці"), потрапляю в зазерклля - велика (35 м.кв.) кімната з довоєнним інтер"єром, напівморок (світло від канделябрів), посередині великий овальний стіл, над яким яскрава пляма скерованого світла. При столі четверо, в руках карти, на столі, поруч, якісь невідомі плоскі коробки, також з картами. Грошей не бачу.

Відчуття таке, що це сталося вчора - пам"ятаю кожну подробицю інтер"єру. Гравці не звертають на мене найменьшої уваги - триває ГРА. Сдаю біля столу, зачарований дійством, мені не знайомим, але магічним по своїй суті.

Нарешті перерва в ГРІ. Запалюється додаткове світло. Час на знайомство. В квартирі панує дух демократіїї - з кухні долучаються ще кілька осіб, розмова точиться навколо ГРИ.

Все інше поза увагою присутніх. На щастя виявляється, що з двома з гравців ми давні (хоч і не близькі) знайомі. Це фізики - Футорський Дарій-Любомир і Бруштунов Вітольд - останній виявиться сином господині, яка впустила мене до Храму Бриджу.

Господиня, в свою чергу, виявиться полькою з-за Сяну, католичкою на ім"я Рашель Ізраелівна. Це дякуючи її світобаченню, ми будемо мати можливість пережити Період Розвинутого соціалізму, в затишку цього гостинного дому, при грі в карти. Хоч всі мої друзі і знайомі знають, що від того дня, першого знайомства з бриджем, я я в карти не граю.

Двоє інших гравців - представляють довоєнну школу львівського бриджу. Найсильніша львівска пара того часу: Шерстило Богдан (Лєльо) і Драгомирецький Михаіл (Міко) - обидва львівські інженери високої кваліфікації. З Богданом Івановичем мені пощастило в роках 1972-1982 пограти як з партнером, і досить успішно.

Після короткої перерви ГРА відновлюється, а я, разом з іншими початківцями перехожу до кухні. Стіл тут меньший, гра, з взаємної згоди, супроводжується коментарями. Мені пропонують "синькопії" бриджових підручників(обмежена кількість) і журнал "Brydz". Приглядаючись до гри, гортаю сторінки, не наважуючись запитати дозволу, взяти щось для читання. Потім такий дозвіл, на підставові Правила Розгравання Рук за Е.Калберсонем, я отримую від когось з присутніх, який має вільну "синькопію". Це вже нагадує посв"ячення до кола обраних.

Час злітає швидко. Перед тим як попрощатись , отримую запрошення на наступну зустріч, яка може відбутись вже за 10 годин. Відмовлятись не випадає, та зрештою й не хочеться. До ранку!

2. Перші кроки в практичній ГРІ.

Від вересня до кінця листопада 1968 мені вдавалося грати 8(вісім) разів на тиждень. Крім гри при столі, читання Богуміла Зайферта "Brydz nowocsesny"(Iskry - Warszawa, 1959), розмов навколо бриджових проблем, допомога при організації гуртка Шахів та Бриджу в Львівському Будинку Вчених.

З тих 8-ми разів, згодом, раз на тиждень, по понеділках, ми грали турніри в Блакитному залі будинку Вчених, а другий раз - командні зустрічі на приватних квартирах. Гралося з різними партнерами, до моменту, коли цей Броунівский рух, не був впорядкований в цикли львівських змагань, прив"язаних до сезонного календаря.

З цього періоду пригадується один розклад, розіграний в командних змаганнях, з моїм тодішнім партнером Володимиром Савковим. Моя рука мала такий вигляд: - А7, - АD95, -AKD4, - AD6. Партнер знайшов у себе відкриття 1- грали ми чимось подібним до Польської Трефи(система торгівлі). Я м"яко запитав про тузи 4БК (для чого то мені?), партнер зблід як стіна, але відповів 5(не маю тузів- що очевидно). Не довго думаючи я закрив 7БК. Ледве утримуючи рівновагу партнер виклав свою руку, що можливо варта відкриття- К10963, - 76,- W, - К10854, та на його думку в іншій системі, якої він ще не знає. Робити нічого, за долю контракту відповідаємо разом. Повний розклад:

Як сьогодні памятаю, противниками нашими були брати Роман (ПЛР) та Ігор(ППР) Рожанківські. Їхній батько, вдруге одружений з удовою Я.Галана, на той час виїхав до Москви. У Львові бував при оказії, щоб, поза іншим, пограти в бриджа у Долошицьких.

Роман вийшов 10 бубен, а я, зрадівши, що першу взятку беру на валета, пішов по решту своїх . Два рази трефами, виявили четвертого валета під імпасом до К108, таким чином довівши кількість моїх взяток до 12 . Мізерний шанс на DW пікових і на додаток 50% імпасу до червових AD, я залишив на сам кінець. Коли в двокартовій кінцівці, я вийшов зі столу малою червою, то Ігор змушений був докласти сінгльового вже К черв, похваливши мене за добру розгривку. Добру тому, що до цього, він вже змушений був позбутися пікового валета, залишившись з дамою пік і червовим королем без прикриття. За суворими законами гри на вимушення, навіть, якщо б брати обмінялися своїми картами(так, що імпас черв не виходив би), то граючи згори, я забрав би всі 13 взяток , виконавши замовлені 7БК.

Результат на другому столі був за 11 взяток на 4П. Різниця на нашу користь була настільки суттєвою, що вирішила долю цього матчу.

Колись я ще повернусь до цієї(або подібної проблеми), в оповіданні про видатного математика передвоєнної Львівської школи професора Зарицького.(лінк)

А після цієї роздачі, я деякий час мучмвся сумліннями, тому що В.Савков висловив бажання знайти собі партнера з більшою фантазією, і не такого некерованого як я. На його думку 5Т абсолютно ясно показало, що він має підлімітове відкриття - на що я мусів пасувати.

3. Перша міжнародна матчева зустріч.

Період пізнання бриджу завершувався знаменною для Львівского бриджу подією. До нас в гості, на бездевізових засадах, була запрошена команда польських бриджистів з м. Жешув.

Протистояти їй мала Збірна команда Львова у складі: Драгомирецький-Шерстило, Бруштунов-Футорський, а за третю пару могли виступати досвідчені гравці найближчого до лідерів рівня. Матчі рогравалися вдень (робочий час), тому потрібно було мати звільнення від адміністрації. В неробочі години гралися турніри за участю польських і кращих львівських пар. До їх числа, я ще не належав. Та комусь потрібно було допомагати у вирішенні технічних проблем при проведенні цих змагань - що і випало на мою долю.

Поляки перегравали нас немилоседно . Львів"яни набували досвіду справжньої спортивної боротьби, з більш досвідченим суперником.Ці результати можливо десь зафіксовані в архівах, та шукати їх марна справа, і не потрібна - не вони заважили на довготривале співробітництво Львівського та Жешувського Бридж-Клубів. Часом ці контакти розростались до рівня міжнародних турнірів двох і більше країн, а часом занепадали до рівня поодиноких особистих візитів. Та приятельські стосунки підтримувались на протязі всьго часу.

Одного дня нашого суперництва, сталася подія, яка запам"яталась мені особливо. Як влучно відзначила наша бриджова Бабця - Рашель Ізраелівна: "Трапилося сліпій курці зерно". Через збіг обставин, я замінив Дарія Футорського на половину матчу, в парі з Вітольдом Бруштуновим. Ця заміна виявилась вдалою - Львівська дружина показала найкращий результат в двобої з Жешувською -+2ІМР. А якби партнер, не змінив концепцію вісту проти 2БК, які ми вже майже поклали, то був би справжній розгром майстрів.

Можливо через це, я не полишив ГРИ до сьогоднішнього дня.

Варто зазначити, що через 35 років по тому, в розмові з моїм сердечним приятелем - Почесним Президентом ОЗБС Жешова Богданом Ференцем, нам вдалося підтвердити наше знайомство від 1969 року.

4. Перший Львівський турнір міст СРСР.

Вдалий досвід матчевої зустрічі з польскими бриджистами, надихнув львів"ян на організацію Турніру Міст СРСР. Подібні турніри, до того часу, існували в Естонії та Литві і мали свої традиції. Проведення турніру на теренах позаприбалтійських, було справою честі. Одне львів"яни знали напевно - турніру в такому приміщенні, як львівський Будинок Вчених, не в стані зорганізувати ніхто на просторах СРСР.

Запрошені були всі, з ким підтримувались товариські бриджеві контакти. Приїхали ті команди, котрим вдалося викроїти час і кошти (бриджисти дотепер залишаються єдиними аматорами спортивних змагань, бо позбавлені будь якої матеріальної підтримки), подолати відстань до Львова і бути готовими боротись за перемогу. Жодна з команд, що брали участь в тодішніх турнірах, не вважала за успіх, місце нижче першого.

В змаганнях взяли участь команди міст Вільнюса, Каунаса+Льввів=Дружба, Києва, Москви, Харкова - дві команди і Львова -дві команди. Переможцями командних змагань була команда Вільнюса, перед Харковом-1, Москвою і Дружбою.

Парний турнір, в ті далекі часи, не тішився великою популярністю, і тому не ообливо вдався організаторам. Лінії, згідно з сліпим жеребом, виявились надто нерівними по складу - в першому десятку переможців турніру, тільки одне місце належало парі з протилежної лініїї (5-те).

Ми з моїм новим партНЕром, не ввійшли до складу львівських команд, але були першими з запасних. Це дозволило нам підтримати команду Каунаса в командному турнірі, до якої в останній момент, через негоду, не доїхала друга пара. Своїм виступом в команді Дружба були цілком задоволені. В парах ми були саме тою 5-ою парою з протилежної лінії.

Учасники Львівского турніру, довший час посідали ведучі позиції у змаганнях СРСР. Чого вртий хоча б перелік імен: Москвичі Солцнев,Пшибильский, Нестеров, каунасці Пальчинскас і Шештокас, львів"яни Драгомирецький, Шерстило, Бруштунов,Футорський, Долошицький, Кіктєв, брати Рожанківські, харків"яни Короп, Михайловський, Боровик, Штительман, киянин Білоус та інші. Всі вони представляли еліту інтелігенції своїх міст.

Зараз я міг і забути когось, з неназваних гравців. Якщо хтось пам"ятає більше за мене, прошу доповнити, або виправити деякі можливі неточності моїх спогадів. Заздалегідь вдячний за будь- яку достовірну уточнюючу інформацію.

Хочу зауважити, що думка про літопис Львівского бриджу з"явилась задовго до того, як я запізнався з цією грою. Та кожного разу робота відкладалаь до кращих часів.

Однією з основних причин, була відсутність незаангажованого в боротьбу автора, а оскільки я сам був особою найбільш заангажованою, то міг бути тільки збирачем матеріалів.

Нарешті настав такий час, що я можу лишитись єдиним свідком цих подій. Тому, поки живі ще окремі партнери-суперники, вирішив викласти все, що зможу пригадати. Цілком свідомий того, що історія ця буде суб"єктивною,

та маю надію, в кращому розумінні цього слова, і в значній мірі про мене й моїх партнерів. Але така об"єктивна реальність найважливіших подій минулих днів

5. Мій перший виїздний турнір в складі команди м.Львова.

Відбувся цей турнір в м.Вільнюс в червні 1969р. Внаслідок відбору до збірної, нам вдалося випередити кілька авторитетних пар. Команда формувалася з найсильніших, які мали об"єктивні можливості взяти участь в змаганнях. Право нашої пари на участь в Вільнюському турнірі було беззаперечним. Команда врешті склалася такою: Пустовалов В.-Розлер С., Кіктєв Ю.-Рожанківський Р., партНЕр - Турчин І.

Те, що я не називаю прізвища мого партНЕра, має свої причини. По-перше, через труднощі зі звільненням на час турніру з роботи, мого тодішнього партнера, передбачена була заміна в нашій парі. Та це не основна причина. Основна полягає в тому, що період з 1974р. по 1991р. буде боротьбою між нами, як за столом для гри, так і в інших аспектах протистояння в бріджовому житті Львова. Здаючи собі справу з того, що висвітлення цієї боротьби буде надто суб"єктивним, я уникати му називання його прізвища. Робитиму це з причин об"єктивних - він не може мені опонувати безпосередньо, так як виїхав зі Львова. Як би обставини змінились - прошу дуже до дискусій, з повним представленням особи. В цьому разі "партНЕр" - заміниться на повне ім"я.

Крім перерахованих шістьох учасників змагань, ми мали - згідно правил- неграючого капітана Бруштунова В. Він взяв на себе обов"язки добровільно, і керуючи командою, опирався на порівняльний аналіз.

Виступ команди Львова був найуспішніший за часи участі Львів"ян в міжміських турнірах. Вперше команда, після попередніх змагань, вийшла до фінальної стадіії - щести найсильніших команд СРСР. Ввійшла з найкращим результатом, після відбіркового циклу - 13МР (рахунок матчу міг бути 8:0). Наші 13МР складалися з перемог над командою Москви 7:1, та Ветеранід(Талін) 6:2. Обидві потім стали призерами того турніру.

До цих успіхів, в значній мірі, призвела добра гра нашої пари. Оцінюючи гру всіх, в порівняні до "оптимального" результату в кожному розкладі, Бруштунов В. нарахував нашій парі програш всього 2ІМР, за два матчі. Звинувачувати його в необ"ктивності, не маю підстав.

В матчі з Москвою до командного успіху, спричинився наш результат в такому розкладі:

Ми заграли 4П з руки S -11 взяток на 7-ми козирях за +650, в той час як наші суперники - 5Т - 10 взяток за -100. +13ІМР. Оцінка Вітольда була об"єктивною - 0ІМР програшу. Єдине , чого він не міг зрозуміти, а я докладно пояснити, що завдячуємо це не помилці, а можливостями системи торгівлі, мною розробленої місяців за два до турніру, а тому ще не надто відомої.

Ох ті "саморобні" системи торгівлі! Кожен раз доводилось їх пускати в небуття, через природну недовіру до незнаного, моїх нових партнерів. Так було і з цією. З 1974р. я поступово її забув. Згадав про неї на короткий час у 1975р. коли прочитав у відомого теоретика польського бриджу слова: …"ostateczny kontrakt rozgrywany byl z reki nieinformayjnej. Rozwianzanie takie jest jednak kwestia przyszlosci." (BRYDZ, marec 1975, str.6,1) ..."остаточний контракт розгравався б з руки неінформаційної. Подібне вирішення , це справа майбутнього".). Шкода, що я не міг заперечити пану Збігнєву Шурігу. Голос з-за залізної завіси ніхто б не почув, а волаючий і без того стояв на обліку в КДБ. Треба буде, при нагоді, пригадати ту систему, і викласти її на папері. Знову здивуються мої суперники, чому я не граю в якійсь з сучасних систем, а замість Аколю, вигадую "самокрутки".

Чомусь майже ніхто, не вірить в мою щирість, коли я говорю, що віддаю перевагу Аколю тільки через то, що вся система зміщується в одній засаді: "Обидва партнери вміють грати в бридж".

Вагомою в матчі з Ветеранід була роздача, в якій, обвістовані в кількох попередніх, противники за нашим столом, заховавчо не замовили 3БК, які замовили і виграли наші партнери. Заради справедливості, відзначу, що цей виграш був зарахований нашим партнерам в порівняльному аналізі, як +9ІМР. Щодо аналізу досягнених результатів, то спробую висловити своє до цього ставлення, на протязі всієї розповіді, що би підсумок нікого не шокував.

Будучи лідерами після відбіркового туру, ми завчасно уявили себе його переможцями. Гординя наша була жорстко покарана. Фінішували ми з остаточним результатом 12МР, втративши один МР, як штраф за затримки часу.

Катастрофа почалася з "нічого". В першому ж матчі фіналу трапилась роздача №2:

NS в зоні,WE до, роздавав Е. Торгівля була такою:

*- значить 0-6РС, або 10-12РС з власною п"ятіркою, чи фітом до кольору партнера.
**- без сумніву 10-12РС з п"тіркою пік.

Написав "без сумніву" - бо це засада партнерської гри. Та партНЕр мав власну думку: погодження противниками пік - це 8 карт + його дама =9, та моїх 5 пік =14. Такого не може бути, в колоді всього 13 пік. Хтось помилився - це очевидно, а з чотирьох присутніх, найменьше заслуговує на довіру, звісно ж партнер. Таким чином +1100(або+1400), замінились на скромних -50, після кладучої атаки в піку.

В ГРІ, як і в житті, все може трапитись. Сталось нещастя. "Вибач партнере"- і повна концентрація на дальшу боротьбу. Та трекляте: "Хто винен?" - не давало партНЕру спокою до кінця змагань. Результат вже відомий. Склався він з серії помилок, через психологічний злам в цілій команді. Нічого не вдієш - противники свого не випустили.

Після безкінечних дискусій , я мусів визнати свою провину. Зрештою вона була очевидною - замість п"ятірки пік, в мене була шістка пік, а це вже ні в які ворота не лізе. Як тільки це питання було правильно розв"язане, настав спокій. Ми почали планувати підготовку до наступних турнірів. Цей вже закінчився. До слова сказати з найкращим результатом львівської команди на виїздних турнірах - Шосте місце.